На початку третього тисячоліття суспільство зазнає
швидких та фундаментальних змін і у структурі, й у галузях діяльності. Розвиток
цивілізації, а також науки та техніки провокує зміни у суспільстві та зміни у
сфері потреб, бажань та можливостей сучасної людини. Наслідком таких змін є
шалений темп життя, підвищення рівня небезпеки, поряд із цим необмежений доступ
до знань, здобутків науки та культури. Сучасні люди є більш свідомими, і щораз
більше планують своє майбутнє, аналізуючи власні потреби, можливості та
загальний ринок професій. Тому перед загальноосвітніми закладами поставлено
завдання не лише навчити та виховати дитину, але й підготувати її до успішної
соціалізації та усвідомленого вибору професії. Проблема професійного росту
людини та її успішність є центральними для акмеології, яка почала формуватися
як окрема навчальна дисципліна ще у 90-х роках ХХ століття.
Акмеологія — наука про досягнення людиною найвищих
вершин у життєдіяльності та самореалізації творчого потенціалу, який є основою
загальнолюдських потенційних можливостей.
Термін «акмеологія» походить від давньогрецького «акме»
і визначається як «найвища точка, зрілість» (у дослівному перекладі «акме» — вершина,
квітуча пора). Греки словом «акме» називали період віку в людському житті, коли
проявляється зрілість усього, на що здатна ця людина, коли розцвіли і знаходяться
на вершині всі можливості та сили.
Мета акмеології — вдосконалити особистість, допомогти
в досягненні нею вершини фізичного, духовного, морального і професійного розвитку,
гуманізація цього розвитку.
Сьогодні акмеологічний підхід до навчання є одним із
найпрогресивніших та перспективніших для сучасної школи. "Суть
акмеологічного підходу полягає у здійсненні комплексного дослідження й
відновлення цілісності суб'єкта, що проходить ступінь зрілості, коли його
індивідні, особистісні та суб'єктно-діяльнісні характеристики вивчаються в
єдності, в усіх взаємозв'язках та опосередкуваннях, для того щоби сприяти
досягненню його вищих рівнів, на які може піднятись кожний", - наголошує
А. Деркач.
Акмеологічний підхід до змісту освіти, технологій
навчання й виховання учнів дає змогу перевести школу із режиму функціонування у
режим розвитку. При цьому значно підвищується і якість освіти, тому що навчання
стає внутрішньою потребою, а творче переосмислення дійсності стає провідним.
Необхідність акмеологічного підходу в навчально-виховному процесі
загальноосвітньої школи очевидна, оскільки суспільство очікує від школи, що її
випускники будуть комунікабельними, креативними, мислячими особистостями, які
прагнуть до успіху й уміють самостійно будувати індивідуальну траєкторію
розвитку. Тому сьогодні постійно зростає інтерес до акметехнологій навчання,
які здатні перетворити традиційний урок на шлях творчого зростання, де учні
зможуть успішно вести творчий пошук та застосовувати індивідуальну творчість у
найрізноманітніших життєвих ситуаціях.
Як зазначає О. Р. Юрко, акмеологічний урок – «це урок,
·
на якому учень почувається комфортно: він
знає, що кожне його досягнення буде побачене вчителем, він вірить у себе і у
власні можливості, відкриває в собі нові здібності. Учень на такому уроці має
можливість спробувати себе в ролі вчителя (пояснити іншим учням щось нове,
знайти їхню помилку, поставити оцінку).
·
на якому учень отримує задоволення: він
може послухати музику, пограти в ігри (а якщо поталанить — то й перемогти),
навчитися виготовляти естетично привабливий виріб. На акмеологічному уроці
напружену розумову працю вчитель вміло чергує з релаксаційними вправами.
·
на якому учневі цікаво. Його навчальна
діяльність вмотивована, він при цьому дізнається не тільки суто науковий
матеріал, але й цікаві факти. У ході акмеологічного уроку проводяться
дослідження, обговорюються спірні питання, відбувається «мозковий штурм» — і в
результаті народжується висновок. І кожному учневі здається, що це — його
особисте відкриття.
·
на якому вчитель поставив неймовірно
правильну навчальну, розвивальну і виховну мету і на 99 % її реалізував
(залишимо 1 % на те, що вже під час цього уроку творчий учитель планує
наступного року ще кращий урок з цієї теми, з новими ідеями і знахідками).
·
після якого учні ще залишаються в
кабінеті, обговорюючи почуте, і коли вдома вони із захопленням розповідають
рідним те, про що вони дізнались на уроці».
Засоби,
які відомі акмеологи радять використовувати, прагнучи зробити кожний урок
акмеологічним, умовно можна об’єднати в три групи:
¾
прийоми створення ситуації успіху в
навчанні;
¾
прийоми активізації пізнавальної
діяльності учнів;
¾
стратегії творчого пошуку.
Прийоми
створення ситуації успіху в навчанні
Кожен
учитель у своїй професійній діяльності намагається налаштувати учнів на
досягнення успіху в роботі. Адже дитина, яка пережила успіх, отримує новий поштовх
для зростання, бажаючи знову зазнати тих самих емоційно-психологічних
переживань. Це дає можливість педагогові викликати у дітей інтерес до навчання,
радість пізнання, творчості, спілкування. А також це визначає головний сенс вчительської
діяльності: створити кожному учневі ситуацію успіху в навчанні. Створення
ситуації успіху, як зазначають відомі акмеологи-практики, неможливе без урахування
індивідуальних особливостей учнів. Адже вона повністю базується на особистісноорієнтованому
підході до процесу навчання і виховання. Тому вони радять застосовувати такі
акмеологічні прийоми:
·
Прийом «Повір у себе»
Учитель
створює умови, за яких дитина, виконуючи навчальне завдання, зненацька починає вірити
у свої можливості. Доцільно використовувати ланцюжок заздалегідь продуманих
посильних завдань для кожного учня, практикувати в роботі на уроках
різнорівневі картки-завдання, частина з яких містить прихований інструктаж для
дитини про способи виконання (наприклад: «Можливо, краще почати з...»,
«Виконуючи роботу, не забудь про...»). Ці речення-побажання допомагають дитині
уникнути поразки в роботі та відчути радість успіху.
·
Прийом «Особисте відкриття»
Створюються
умови, за яких дитина, виконуючи навчальне завдання, несподівано відкриває в
собі невідомі досі здібності. Завдання вчителя – помітити це глибоко особисте
відкриття, всіляко підтримати дитину, поставити нову мету і надихнути на її
досягнення. Допомога вчителя у створенні ситуації відкриття має бути
ненав`язливою, прихованою.
Наприклад,
на уроках літератури можна запропонувати учням самостійно скласти вірші за
поданими римами або підготувати виразне читання напам’ять поезії,
використовуючи прийоми сценічної мови.
Таким
чином, дитина відкриває у собі прихований творчий потенціал, а педагог повинен
підтримати її, та заохотити до розвитку виявлених здібностей..
·
Прийом «Навіювання» або «Ефект
Розенталя»
«Ти
можеш!» — повинен нагадувати вчитель учневі.
«Він
може!» — повинен нагадувати колектив.
«Я
можу!» — повинен повірити в себе учень.
В.
Шаталов
Надання учням позитивного психоемоційного заряду.
Заохочення дитини до праці словами: «Така робота тобі до снаги», «У тебе до
цього хист». Якщо педагог буде переконувати учнів у реальності успіху, то успіх
прийде. Англійський учений Стоуенс довів, що учні, яких заохочували, досягли
значно більших успіхів, ніж ті, кого ніяк не заохочували.
·
Прийом «Вибух емоцій»
Використовуючи
похвалу (або критику), учитель впливає на емоційний стан дитини, таким чином спонукаючи
її краще працювати на уроці.
Прикладом
такого прийому можуть бути оплески за успіх. Клас дружно аплодує учням-авторам
за влучно дібране слово, удало складене речення, уміло сформульовану і доведену
власну думку.
Дитина,
якій аплодують, дуже радісна і щаслива в цей момент. Але це не тільки її
радість. Це спільна радість. У такі моменти вчитель з великим задоволенням
радіє разом із класом.
·
Прийом «Почую кожного»
Учитель
організовує роботу таким чином, щоб кожен учень мав можливість (і відчував необхідність
відповідати). Особливо це важливо, коли на уроці заплановано роботу у групах. Вчитель
заздалегідь готує посильні завдання для кожної створеної групи. Частині дітей перед
початком роботи пояснює заради чого, кого здійснюється це завдання, звертається
із такими словами: «Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратися». А для деяких
учнів навіть можливість участі в групі є вже ситуацією успіху. Якщо їм було
відведено роль доповідача (в будь-якій формі), то це стає для них дуже потужним
стимулом до подальшого активного навчання.
·
Прийом «Констатація успіху»
Учитель
констатує кожний успіх дитини, можливо, і незначний на перший погляд, але таким
чином він надихає її на нові досягнення.
Створюючи ситуації успіху на етапі
організації навчальної діяльності, слід пам`ятати про два основні правила:
• формування свідомого ставлення до
результату навчальної діяльності має слугувати перетворенню результату на мотив
для нової пізнавальної діяльності;
• у кожної дитини є задатки, які
можуть розвинутися у здібності.
Прийоми
активізації пізнавальної діяльності учнів
Сьогодні,
як ніколи раніше, актуальною є проблема зацікавлення учня. Саме цікавість,
інтерес є невід’ємною складовою розвиваючого навчання, а часто й високої
успішності учня. Не кожен вчитель готовий до нових вимог, які висуваються до
його професії сьогоденням. Для цього педагогові необхідно перш за все оволодіти
прийомами педагогічної техніки, мати неабиякий творчий потенціал і конструювати
свої, індивідуальні, прийоми. Якщо вчитель – творча особистість, яка любить
свою професію і любить дитину, визнає і шанує в ній особистість, то завдання
такого рівня для нього є посильним. Пропонуємо деякі нестандартні прийоми
педагогічної техніки, які можна успішно застосовувати на уроках рідної мови з
метою активізації пізнавальної діяльності учнів.
·
Прийом актуальності.
Мотивація навчальної діяльності учнів шляхом поєднання навчального матеріалу з
фактами, актуальними в сучасному світі.
·
Прийом естетичного стимулювання. Доповнення
змісту навчального предмета естетично значущою інформацією.
·
Прийом емоційного стимулювання. Зацікавлення
учнів шляхом демонстрування фрагментів фільмів, відеокліпів, соціальних
роликів, створюючи таким чином ситуацію емоційних переживань.
·
Прийом «Інформаційна палітра». Доповнення
навчального матеріалу цікавими відомостями, фактами, історичними даними.
·
Прийом дослідження.
Формування нових знань та формулювання учнями висновків на основі проведених на
уроці експериментів, аналізу дібраних учителем прикладів, розв’язання
пізнавальних задач.
·
Евристичний прийом.
Шляхом влучно поставлених запитань педагог наводить учнів на ідею розв’язання,
знаходження правильної відповіді. Так, вивчаючи твір О. Стороженка «Скарб»,
можна запитати учнів: чи справді ледар Павлусь є щасливим? Ви хотіли б мати
таке щастя? Шукаючи відповідь на поставлене запитання, школярі усвідомлюють, що
насправді герой не є щасливим, бо він нічого не зробив для цього, він не відчув
радості від свого успіху, від праці, від допомоги іншому, адже за нього все
робили мати, а згодом наймити. Для того, щоб людина була щасливою, вона повинна
творити своє щастя сама. Розглядаючи твір О. Довженка « Україна в огні» на
уроці можна розв’язати такі проблемні завдання: - У чому суть загальнолюдських
цінностей? - Бути людиною у світі жорстокості – чи легко це?
·
Прийом «Міжпредметні зв’язки». Різноманітні
й багатогранні зв’язки з історією, географією, світовою літературою,
мистецтвом, музикою, сприяють збудженню інтересу до навчання, до інших
предметів, створюють сприятливі умови для цікавого навчання на уроках мови та
літератури.
·
Прийом «Зв’язок поколінь». Мотивація
навчальної діяльності шляхом використання висловів відомих особистостей,
афоризмів, прислів’їв та приказок.
Наприклад, учні можуть скласти невеличкий твір-роздум за прислів’ям або пояснити,
як вони розуміють вислів відомого письменника.
·
Прийом «Навмисна помилка».
Передбачає використання вчителем навмисно допущених помилок з метою привернути
увагу учнів, звернення до них по допомогу, що пробуджує почуття гідності:
знайдення помилки вчителя стимулює бажання вчитися. Цікавою є інтерактивна гра
"Редактор", яка спонукає дітей до активної думки, примушує згадати
правила правопису слів чи будову речень. З цією метою використовую різноманітні
види такої гри. У зв'язку з тим, що дуже поширеним є використання учнями
русизмів, можна провести вправу "Антисуржик", де в одній колонці
записані суржики, а діти вписують в другу антисуржики. Ось приклади таких
речень:
-У
нас построїли нову школу - у нас побудували нову школу
-
Не мішайте працювати в класі - не заважайте працювати в класі
·
Прийом «Анонсування».
Полягає в зацікавленості учнів навчальним предметом шляхом анонсування теми або
форми роботи наступного уроку. Можлива попередня робота з учнями з метою
виступу їх замість учителя під час розв’язування окремих вправ. Добре
заздалегідь оголосити приклади запитань самостійної роботи чи назвати прізвища
учнів, яких не передбачається опитувати на наступному уроці(або навпаки), можна
провести пробну контрольну роботу тощо.
·
Прийом «Мнемонічна скарбничка».
Цей прийом полягає у своєрідному (часто креативному) формулюванні окремих
правил або означень з метою їх кращого запам’ятовування учнями.
Де Ти З'їСи Ці ЛиНи?
|
Для
запам'ятовування приголосних, після яких пишеться м'який знак
|
МаВПа БуФ.
|
Для
запам'ятовування приголосних, після яких пишеться апостроф
|
Де Ти З'їСи Цю ЧаШу ЖиРу.
|
Для
запам'ятовування приголосних, після яких в словах іншомовного походження
пишеться «И» (Правило «Дев’ятки»)
|
Кафе «Птах».
КоПиТиФХа — зла чаклунка Копитифха, яка перетворює префікси.
Коля приніс хворій Тетянці фрукти.
|
Для
запам'ятовування приголосних, перед якими префікс «з-» перетворюється на «с-»
|
·
Прийом дидактичної гри.
Розвиток інтелектуальних, емоційних, мотиваційних якостей особистості через
ігрову.
·
Прийом «Формулювання привабливої мети». Намагатись
ввести дидактичне завдання у коло інтересів того, хто навчається. Для цього
необхідно добре знати бажання, потреби вікової категорії учнів у цілому і
кожного окремо. Формула прийому «Приваблива мета»: перед учнем постає проста,
зрозуміла і приваблива мета, при досягненні якої він виконує і ту навчальну
дію, яку планує педагог.
·
Прийом «Відтягнута відгадка».
Це яскравий елемент навчання. На початку уроку вчитель пропонує учням загадку і
каже, що відповідь на неї буде обов’язково віднайдена уважними учнями на уроці.
Іноді вчитель закінчує заняття цікавою загадкою, кажучи, що наступний урок
розпочнеться з її відгадки. Такий прийом інтригує дітей, викликає в них
цікавість, закріплює увагу, активізує пізнавальні можливості. Якщо вчитель
застосовує його постійно, виникає сталий інтерес учнів до предмета.
·
Прийом «Здивуйся!». Формула
цього прийому наступна: учитель віднаходить несподіваний ракурс сприймання
відомих речей. Його кут зору такий, що навіть повсякденне стає дивовижним. Цей
прийом стимулює роботу мозку. Адже все незвичне викликає необхідність аналізу,
щоб відповідно відреагувати на зміну адаптативних параметрів.
·
Прийом «Практичність теорії». Учні
з великим бажанням засвоять будь-якої важкості теоретичний матеріал, якщо перед
ними буде практичне завдання, яке можна виконати тільки із застосуванням
теорії. Так, наприклад, вивчаючи тему «Прикметник. Розряди за значенням», можна
запропонувати учням наступне: «Цікаво, чи у документах вживають усі розряди
прикметника за значенням? Дослідіть, будь ласка, це питання і подайте свої
міркування у формі доповідної записки для курсів з діловодства».
·
Прийом «Гірлянда асоціацій». Після
прочитання поезії учням пропонується записати асоціації, таким чином об’єдную
їх у гірлянду й використовую під час аналізу вірша;
·
Прийом «Незакінчене речення» тощо.
Засобів
активізації пізнавальної діяльності учнів у вчителя-акмеолога є дуже багато,
тому кожен педагог зможе дібрати власну систему прийомів та активно
застосовувати їх у власній професійній діяльності.
Стратегії
творчого пошуку. (За С. С. Пальчевським)
·
«Альпініст».
Дає можливість учням крок за кроком піднятися на вершину. Наприклад, після
вивчення різних теоретичних тем з української мови можна запропонувати учням
скласти алгоритм вивчення тієї чи іншої теми.
·
«Воскрешення».
Полягає в поверненні учнів під час
проблемної ситуації до раніше вивченого матеріалу. Наприклад, пригадати, як
пишеться частка «не» з дієсловами під час вивчення теми «Написання НЕ з
дієприслівниками» тощо.
·
«Унікум».
Сприяє формуванню в школярів уміння створити
власний якісно новий продукт. Наприклад, можна запропонувати створити
палітру кольорів новели М. Коцюбинського "Інтермецо", поезій П.
Тичини, поезій Є. Плужника, Ліни Костенко, Лесі Українки тощо. Або дібрати
мелодію, яка б найточніше передавала висловлені у літературному творі чи його
уривку емоції.
·
«Шлях із системи».
Передбачає індивідуальні творчі завдання, які стимулюють особистість до
самовияву її внутрішньої суті, що дає можливість визначити напрям подальшого
розвитку. Завдання можуть бути такі: словесне малювання картини до прочитаного
тексту, вигадати власну кінцівку прочитаного твору, написати лист головному
героєві тощо.
·
«Примусове поєднання».
Базується на здатності людського мозку поєднувати предмети, слова, почуття з
ідеями. Для цього потрібно відшукати асоціації між певним предметом і
поставленою проблемою. Наприклад, вивчаючи повість І. Нечуя-Левицького
"Кайдашева сім’я", пропонується учням пов’язати з твором такі
предмети: груша, рогачі, межа, хата, горб, чоботи, шинок.
·
«Ключові слова». Доречна
під час узагальнення вивченого або як підсумок із певного питання.
·
«Послідовного підкорення». Ця
тактика означає дії в певній послідовності, коли поступово формуються вміння і
навички у строгому порядку і відповідності.
Отже,
з упевненістю можна сказати, що акмеологічні прийоми мають такі переваги
використання:
‒ заохочують школярів самостійно вчитися;
‒ сприяють пізнавальній активності,
ініціативі;
‒ програмують індивідуальний підхід до
успішної праці;
‒ запобігають перенавантаженню;
‒ сприяють успіху, творчості.
Список літератури
1.
Банькова С. В. Акмеологічні підходи в освітній діяльності
загальноосвітньої школи. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://navigator.rv.ua/
2.
Банькова С. В. Акмеологічний
супровід навчання української мови та
літератури в системі особистісно зорієнтованого навчання (з досвіду роботи творчої групи вчителів-словесників
м. Рівного). – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://navigator.rv.ua/
3.
Власюк О. В. Акмеологічні прийоми створення ситуації
успіху в навчанні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://journal.osnova.com.ua/article/56368
5.
Пальчевський С.С. Акмеологія. – К.:
Кондор, 2008.- 397 с.
